Так, хтось ще пройшов Dawn Wall. Після легендарного першого вільного проходження Томмі Колдвелла і Кевіна Йоргесона у січні 2015-го маршрут повторив чеський феномен Адам Ондра у листопаді 2016-го, а в січні 2025-го його підкорив бельгієць Себастьян Берте.
На сьогодні лише четверо людей у світі вільно пройшли цю 900-метрову стіну категорії 5.14d на південно-східній стіні Ель-Капітана. Історія Dawn Wall — це не просто список імен. Це історія про те, як межа можливого в скелелазінні зсувається крок за кроком.
Коли в січні 2015-го Томмі Колдвелл і Кевін Йоргесон нарешті вийшли на вершину після 19 днів на стіні, світ дивився на них як на героїв, які зробили неможливе. Маршрут, який Колдвелл роками збирав по крихтах, вважали найскладнішим біг-волом планети. Багато хто тоді думав: це одноразовий подвиг. Що ще хтось зможе його повторити — виглядало майже фантастикою.
Але скелелазіння не стоїть на місці. Уже за два роки після першого проходження з’явився наступний герой. А ще через дев’ять років — ще один. Dawn Wall залишається жорстким фільтром. Він відсіває майже всіх. І саме тому кожне нове проходження стає подією світового масштабу.
Як народився маршрут, який змінили правила гри
Історія Dawn Wall починається не в 2015-му. Томмі Колдвелл вперше серйозно подивився на цю майже безлику стіну ще в 2007 році. Південно-східна стіна Ель-Капітана завжди виглядала «мертвою зоною» — гладкою, крутою, без очевидних тріщин, якими зазвичай йдуть класичні маршрути. Більшість вільних ліній на Ель-Капі слідували природним слабким місцям. Колдвелл вирішив піти іншим шляхом.
Він роками спускався зверху, шукав мікрозачіпки, придумував зв’язки рухів, з’єднував ділянки в єдину лінію. У 2009-му до нього приєднався Кевін Йоргесон — тоді ще переважно болдерер. Разом вони провели сім сезонів. Було п’ять невдалих спроб. Була травма ребер у Колдвелла, коли падаюча сумка майже розірвала йому грудну клітку. Була зламана щиколотка в Йоргесона. Була шкіра на пальцях, яка сходила до м’яса.
27 грудня 2014-го вони стартували з землі. 19 днів жили на портледжах, підвішених на висоті понад 300 метрів. Найдраматичнішим став 15-й пітч — траверс категорії 5.14d, де Йоргесон застряг на сім днів. Колдвелл уже був вище, але чекав. 14 січня 2015-го обидва вийшли на вершину. Президент Обама тоді навіть зателефонував їм з привітанням.
Ключові цифри Dawn Wall:
- 32 пітчі, майже 900 метрів вертикалі
- 6 пітчів категорії 5.14, серед них два 5.14d поспіль
- 12 пітчів 5.13
- Перше вільне проходження: 19 днів (Колдвелл/Йоргесон)
- Найшвидше проходження: 8 днів (Ондра)
- Четверте проходження: 14 днів (Берте, січень 2025)
Адам Ондра: перше повторення, яке зламало стереотипи
У листопаді 2016-го в долину Йосеміті приїхав 23-річний чех Адам Ондра. Він ніколи раніше не лазив серйозних біг-волів. Більшість скелелазів вважали, що для Dawn Wall потрібні роки досвіду саме на Ель-Капі. Ондра мав інший підхід.
Він швидко зафіксував мотузки, відпрацював ключові пітчі й 14 листопада стартував у фінальний штурм. Вісім днів. Кожен пітч він лідирував сам. На п’ятий день пройшов обидва ключові 5.14d. 21 листопада о 15:29 він стояв на вершині. Це стало другим вільним проходженням і першим, де одна людина пролідирувала все сама.
Ондра пізніше сказав, що маршрут виявився саме таким складним, як він очікував, але часу зайняв більше, бо стиль лазіння в Йосеміті був для нього абсолютно новим. Він наголошував: Колдвелл і Йоргесон зробили набагато більше, бо вони не знали, чи це взагалі можливо.
Після Ондри багато хто чекав наступної хвилі. Але наступні роки показали, наскільки маршрут жорсткий. У 2020-му фін Налле Гуккатаівал і іспанець Ігнасіо Мулеро працювали на стіні кілька тижнів, але так і не змогли зібрати все в одне проходження. У 2022-му бельгійці Сібе Вангі і Себастьян Берте провели на стіні 23 дні. Берте 16 з них бився саме з 14-м пітчем і змушений був злізти.
Себастьян Берте: третє проходження через дев’ять років
У січні 2025-го історія зробила новий поворот. 31-річний бельгієць Себастьян Берте, який уже мав на рахунку вільне проходження The Nose з землі, повернувся до Dawn Wall. Цього разу він приїхав не літаком. Як і два роки тому, він перетнув Атлантику на вітрильнику, щоб зменшити вуглецевий слід.
Разом із француженкою Солін Кенцель він стартував 17 січня. 14 днів на стіні, п’ять з яких були днями відпочинку. Берте пролідирував усі пітчі, ставив більшість спорядження сам. Ключові траверси 5.14d знову виявилися пеклом. Він розділив знаменитий Loop Pitch на два. Наприкінці шляху шкіра на пальцях і ногах була в крові. Останні 12 пітчів він ліз майже всю ніч, бо наближалася велика буря.
31 січня о 8 ранку Берте вийшов на вершину. Він став четвертою людиною в історії, яка вільно пройшла Dawn Wall, і третім, хто зробив це як окреме проходження. На вершині він розгорнув банер «El Cap climbers against Fascism» і присвятив сходження антифашистській боротьбі.
Хронологія ключових подій:
2007 — Томмі Колдвелл починає досліджувати стіну
2009 — до проекту приєднується Кевін Йоргесон
27 грудня 2014 – 14 січня 2015 — перше вільне проходження (Колдвелл/Йоргесон, 19 днів)
14–21 листопада 2016 — друге проходження (Адам Ондра, 8 днів)
січень 2022 — невдала спроба Берте і Вангі (23 дні на стіні)
17–31 січня 2025 — третє проходження (Себастьян Берте, 14 днів)
Чому Dawn Wall досі майже нікому не піддається
Складність цього маршруту — не тільки в категорії окремих пітчів. Тут поєднуються кілька факторів, які рідко зустрічаються разом. По-перше, тривалість. Треба пройти 32 пітчі підряд, не спускаючись на землю. По-друге, характер зачіпок. Багато з них — мікроскопічні, гострі, як леза. Шкіра зношується дуже швидко. По-третє, стиль. Це не класичні тріщини. Тут багато слайдів, динамічних рухів, технічного smearing на гладкому граніті.
Додай до цього логістику. Треба тягнути воду, їжу, портледжі. Кожен день на стіні — це не тільки лазіння, а й важка фізична робота. А ще погода. Зимовий Йосеміті може раптово принести сніг або дощ, після якого стіна стає непридатною на тижні.
Міфи vs Реальність
Міф: Після першого проходження маршрут став «просто складним», і його почнуть лазити частіше.
Реальність: За десять років після першого сходження його пройшли лише двічі. Між Ондрою і Берте минуло майже дев’ять років.
Міф: Достатньо бути сильним спортсменом рівня 9a.
Реальність: Потрібна специфічна витривалість, досвід біг-волів, ідеальна робота з мікрозачіпками і психологічна стійкість жити на стіні тижнями.
За моїм досвідом спостереження за цим маршрутом, саме поєднання технічної складності з логістичним пеклом робить Dawn Wall унікальним. Можна бути найсильнішим болдерером світу і все одно не впоратися з тим, що відбувається після десятого дня на стіні, коли пальці вже не відчувають зачіпок, а в голові починає крутитися тільки одне: «скільки ще».
Хто наступний і чи можливе проходження за один день
Ондра ще в 2016-му сказав, що теоретично Dawn Wall можна пройти за день. Але додав: для цього треба стати ще сильнішим. Берте після свого сходження теж не виключає, що колись хтось зробить one-day push. Поки що це залишається в царині фантазій. Навіть найшвидше проходження зайняло вісім днів.
Зараз у світі є кілька скелелазів, які теоретично могли б спробувати. Але охочих ризикнути місяцями підготовки і тижнями життя на стіні — одиниці. Більшість сильних спортсменів обирають маршрути, де результат видно швидше.
Цікаво знати:
Колдвелл після першого проходження ще двічі повертався на Dawn Wall у тому ж 2015 році і проходив його вільним лазінням за 12 і 11 годин відповідно — але вже знаючи всі рухи і маючи мотузки. Це не вважається повноцінним ground-up проходженням у стилі першого сходження.
Dawn Wall залишається тим самим фільтром, яким був десять років тому. Він не став легшим. Просто тепер ми знаємо, що його можна пройти. І що раз на кілька років з’являється людина, яка готова заплатити повну ціну за це знання.
Чотири імена. Десять років. Один маршрут, який досі змушує найкращих світу сумніватися в собі. І саме це, мабуть, і є головною цінністю Dawn Wall. Він не просто складний. Він чесний. Він показує, де закінчується техніка і починається щось інше — те, що не вимірюється категоріями.
